I. Природні умови Очаківського району.

1.1 Географічне  положення

       Площа   району  4, 5  тис.  км .кв.  Населення  32 375 чол.  Густота  населення  20, 7  чол . на  1 км .кв .( 10 ).    

       Очаківський район розташований на півдні Миколаївської              області, в 69 км. від обласного  центру  і  найближчої  залізничної  станції -   Миколаїв, в межах Південного Причорномор’я, омивається водами Березанського і  Бейрутського лиманів з заходу, Чорним морем з північного заходу, Бугським лиманом зі сходу, Дніпровським лиманом з півдня (для коси Кінбурнської –з півночі;часто неофіційно цю частину лиману називають Дніпро-Бугзьким по причині злиття двох вищеназваних лиманів), і Єгорлицької затоки з півдня і північного сходу.

      Його крайні точки-на північному сході від с. Нове; південна точка о.Довгий; східна - Кінбурнська коса; західна - коса Лагерна.

1.2 Геологічна будова

       В основі геологічної будови лежить Причорноморська впадина –занурена частина Східно - Європейської платформи. По геофізичним даним, глибина залягання кристалічного фундаменту на глибинах 800-1100 м.

        В формуванні докембрійського фундаменту більшу роль зіграв розломноблоковий тектонічний процес, виявленням якого стали протягнуті з північного заходу на південний схід чотири регіональних розломи -  Врадіївський, Миколаївський, Херсонський, Новобугзький, між якими пролягає мережа локальних розломів.

         В верхньому міоцені та палеогені під впливом трьох трансгресій Чорного моря сформувалися пласти карбонатів потужністю до 25 м. Із них найбільш характерні жовті понтичні вапняки.

       В пліоцені в районах акумулятивних поверхностей по міжріччя

сформувалися відклади червоних і червоно-бурих глин, покриті на сьогодні антропогенними лесовими формаціями потужністю 20-30м., для яких характерне яскраве виділення до 6 слоїв заборонених ґрунтів.

       Відносно водоносних горизонтів Очаківський район належить до Причорноморського артезіанського басейну: мінералізація води до 3 г/л, в пісках є прошарками пісковиків та вапняків сарматського поясу. На глибині 30 - 70 м. мінералізація складає 1,25 - 1,45 г/л.

         На Кінбурні водоносні горизонти представлені антропогенними алювіальними опадами ґрунтовими водами на глибинах 15 – 20 м..

1.3 Ґрунтовий покрив , рослинний та тваринний світ.

        Грунтоутворюючи    породи   представлені   лесами   та   лесовидними суглинками , пісками.

        Представлені  ґрунти  південними  чорноземами,  важко суглинистими, на лесах і схилах балок  зустрічаються  солонцюваті  і оглеєні, по  днищам  балок – намиті  темнозабарвлені, темно – каштанові  солонцюваті  і  темно – каштанові  слабо солонцюваті  ґрунти.

         Солонцюваті  ґрунти  зустрічаються  в  районі  с. Козирка.  В основі землеробства  лежать оброблюванні ще в Ольвії території.

        На  Кінбурні  лежать  дерново – піщані  ґрунти, більша частина  залісена.

         Рослинний  світ :    природна    типчакова – ковилова    рослинність  збереглася    на   схилах  балок.   В   районі  –  частина    Чорноморського  біосферного   заповідника,   ботанічний   заказник   Покровка  і  ботанічна  пам’ятка  природи  Туркай.( 2 ).

       Тваринний  світ : а) південний степ ( бабак , хом’ячок , куниця , сова ,

                                          Жайворонок степовий);

                                        б) лиманні – морські солончаки ( мартин , чайка ,

                                            морський голубок );

                                         в) плавні ( сірий ховрах , ондатра , норка , лебідь,

                                              сіра гуска , мартин , водяний вуж , озерна жаба )

1.4 Рельєф території .

        Рельєф  території  представлений  п’ятю  одночасними  формами :

- Ерозійно – акумулятивні. Ці  форми  найбільш  розповсюджені, представлені  долинами  рік  і  балками ( під  долинами  мають  на  увазі  долини  пересохлих  рік – Аджигол, Березань), а  також  зв’язаний  з  землеробством  розширеною  мережею  балок.

-  Форми  лиманні – морські  акумуляції  та  абразії. Розповсюджені  на  косах – Аджигольська, Кінбурнська, Лагерна, Камишова, острів  Довгий, пляжі  і берегові кліфи (обриви).

-  Гравітаційні  форми. Це  узбережжя  Дніпро – Бузького лиману  і  Чорного  моря.

-  Еолові  кучургани – піщані  дюни. Розповсюджені  на  Кінбурнській  косі  до 9 – 13 м.

-  Суфозійні – посадочні  форми. Це  поди,  подоподібні  пониження  і  степові  блюдця – це не  глибокі (до  24 м ) округлі  замкнуті  пониження,   які  утворюють  в  результаті  просідання  лесових  порід  вилуджування  і  розмивання  нижніх  слоїв.

Рельєф  району – горбиста  акумулятивно - ерозійно – абразивна  низовина  з  максимальною  висотою  52 м  над  рівнем моря  і  такою ж  глибиною  в різа  ерозійної  мережі. Базис  ерозії  розміщений  фактично  по  всьому  узбережжі  Чорного  моря  і  Єгорлицької  затоки .

1.5 Кліматичні  умови

  В  цілому  клімат  району, як  і  по  всій  Україні  помірно – континентальний  з  м’якою  малосніжною  зимою  та  жарким  літом. Район  розміщений  на  південь  від  смуги  високого  атмосферного  тиску, тому  домінує  західне  перенесення  повітряних  мас, які  зв’язані  з  Атлантикою, особливо  посилений  літом, однак  зона  до  5 – 7 км  від  узбережжя  знаходиться  під  впливом  Чорного  моря.

   Сума  сонячної  радіації  складає  біля  5000 мДж/м.кв  за  рік, величина

радіаційного  балансу  підстилаючої  поверхні  доходить  до  2300  мДж/м.кв  за  рік. ( 1 )

    Максимальна  температура  липня  +39…+40, мінімальна  температура  січня  - 30 …- 34. Вегетаційний  період  триває  213 – 225 діб.

     Опади  на  південному  сході  складають  390 – 410 мм., на  південному  заході  330 – 340 мм. Максимальна  кількість  опадів  випадає  з  квітня  по  жовтень. Середня  тривалість снігового  покриву  37  діб  при  потужності  3 – 6 см. Глибина  промерзання  37 – 40 см. Середня  вологість  71 %  , не  рідко  відбуваються  суховії.

     Район  знаходиться  під  впливом  бризів. Абсолютний  мінімум – 29 ,максимум + 30. Період  температур  від  0  до  15  продовжується  65 – 70  діб, сума  опадів  300 – 350 мм. в  рік, літом  переважають  південно – західні  вітри.

     За  сукупністю  агро кліматичних  показників,  район  знаходиться  в  посушливій, помірно – жаркій  зоні  з  сумою  температур  3300 – 3400, ГТК 0,7 – 0,5.

1.6 Гідрографічна  мережа  території

    Основу  гідрографічної  мережі  складають  лимани, які  діляться  на :

- Естуарний  тип. Для  цього  типу  характерне  формування  лиманів  із  розширеного  гирла  річок, що  впливає  на  гідрологічний  режим. Представниками  являються  Дніпровський  та  Бузький  лимани, для  яких  характерний  не  врівноважений  гідрологічний  режим. Із – за  зміни  направлення  течії  часто  формуються  піщані  коси.

-  Лагунний  тип. Характеризується  відсутністю  або  дуже  слабким, не  постійним  річковим  притиком. Як  правило  вони  зв’язані  з  морем  не  великою  протокою. Гідрологічний  режим  таких  лиманів  відносно  стійкий, солоність  влітку  більша  ніж  взимку. Представниками  являються  Бережанський  та  Бейрутський  лимани.

- Озерний  тип. Для  нього  характерна  тільки  підземна  або  за  допомогою  каналів  зв'язок  з  морем. Як  правило, солоність  дуже  велика. Представник – Аджигольський  лиман.

Березанський  лиман

        Лиман  протікає  паралельно  Бузькому  лиману. Він  має  протяжність  з  півночі  на  південь  26  км  з  шириною  2 – 3 км, і  глибиною  біля  гирла  5 – 7 м.  Площа  поверхні  складає  60  км.кв.  Гирлова  частина  лиману  обмежена  від  Чорного  моря  з  заходу  Березанською  косою, зі  сходу – косою  Лагерною.  Прохід  між  косами  шириною  в  400 м,  з   солоністю  води  від  4 – 9 до 9 г/ л.

       На  гідрологічний  режим  впливають  коливання  Чорного  моря, бризові  вітри.( 13 ).

       В  воді  зустрічається  біля  60  видів  риби, в тому  числі  бичок, хамса, камбала, лящ, судак, осетрові.  Середня  рибопродуктивність  14 – 20 кг/ га.

      В  воді  в  великій  кількості  розвиваються  мікроскопічні  водорості, головним  чином  одноклітинні, колоніальні, особливо  в  південно – західній  частині.

 Бузький  лиман

  Він  починається  з  Еланської  мілини – в  42  км  в верх  по  течії від  Миколаєва. Його  загальна  довжина  до Дніпровського  лиману – 100 км, ширина  від  1,3 км  до  11км  в  гирлі. Площа  поверхні  біля  230  км.кв. На  дні  лежать  великі  маси  мулу.  Солоність  води коливається  в  межах  від  0,3  до  9,5 г/ л.

    Добове  коливання  води  в  Бузькому  лимані  не  обумовлений  тим, що  в  наслідок  нагону  вітру  рівень  води  підіймається  на  1,2 м  вище, а  згоні  вітру  на  1 м  нижче  умовного  рівня, в  наслідок  чого  змінюється  солоність  води. Відсутність  течії  річкового  типу  призводить  до  активної  акумуляції  твердого  стоку  і  формування  піщаних  кос, найбільша  із  яких – Аджигольська.

    В  фауні  переважають  солонцювато водні  і  морські  види. З  1988 року  почата  акліматизація  рослиноїдних  риб – білий  амур, білий  та  строкатий  товстолобик.

 Дніпровський  лиман

    Розміщений  на  території  Миколаївської  та  Херсонської  областей.  Протяжність  зі  сходу  на  захід  біля  63  км., середня  ширина  6  км, максимальна  15  км.  Площа  водного  дзеркала  556  км.кв.  З  Чорним  морем  з’єднується  протокою  шириною  4км  ( між  Очаківським  мисом  і  Кінбурнською  косою ).  Середня  глибина  4,4 м., але  по  лиману  прокладений  судноплавний  канал – фарватер – довжиною  77  км  і  глибиною  до  20  м.  Канал  постійно  прочищається , але  по  причині  слабкого  контролю  зі  сторони  адміністрації  та  недостатку  фінансування  наноси  викидають  в  прибережну  частину  сіл  Івановка  і  Яселка, тим  самим  призводять  до  замулення  берегів.  Найбільш  глибокими  частинами  лиману  вважають  захід  лиману – 18 м, та  біля  с. Дмитрівна – Станіславська  яма – 12  м.  дно, як  правило, покрите  піщаними  і  глинистими  мулами,  біля  берегів  переважають  піски, в  районі  Аджигольської  коси – ракушнякові  піски.  В  зв’язку  зі  складним  режимом  водойми  солоність  води  надто  непостійна – від  0,5  до  14  г/ л.

    Цей  лиман  має  своєрідний  гідрологічний  режим,  обумовлений      стоком  Південного  Бугу, Дніпра  та  Інгулу.  З  1956 року  знаходиться  в  регульованому  режимі.      

    Частина  акваторії  знаходиться  в  межах  Чорноморського  біосферного  заповідника.  В  водах  лиману  мешкають  біля  77 видів  риби, його  рибопродуктивність  в  середньому  складає  50  кг/ га – це  один  із  найбільш  продуктивних  водойм  України.

           Окрім  лиманів, серед  природних  водойм  виділяється  Чорне  море.

         В  Очаківському  районі  Чорне  море  переважно  мілководне, в 

основному за  рахунок  тектоніки.  В  море  впадає  Дніпро,  Південний  Буг,  Березань,  долини  яких  були  глибоко  врізані  відносно  старого  базису  ерозії,  пізніше  відбулося  затоплення  лівого  берега  Дніпра  до  Кінбурнської  коси,  від  узбережжя  південної  межі  Одеської  банки.  Кінбурнська  коса  та  Одеська  банка  сформувалися  із  річкових  опадів  під  впливом  моря.  В  районі  Ягорлицької  затоки  проходить  зона  активної  акумуляції,  де  глибини  5  м.

         Узбережжя  Дніпро – Бузького  лиману  формується  під  дією  акумуляції  та  абразії.  Швидкість  абразійних  процесів  максимуму  досягає  в  районі  Очакова  до  0,3  м/ с.  берегові  наноси  направлені  зі  сходу  на  захід.  Максимальна  товща  льоду  може  досягати  70 – 90  см.

         Верхній  шар  складає  річкова  вода  з  солоністю  до  6 – 7 г/ л,  температура  якого  влітку  +25… +27, взимку – 0 …+0,4.  цей  гідрофронт  доходить  до  Тілігульської  пересипі.    

         Із  фауни  переважають – ставрида, глоса, камбала, калкан, хамса, бичок, судак, мідії, устриці.

         В Єгорлицькому  лимані  є  дослідницьке  господарство  по  розведенню  мідій.

                                                                   Таблиця 1. Водозбір  водойм  району.

ВОДОЙМА	% площі території району відносно його  басейну.
Дніпровський    лиман	35
Бузький    лиман	25
Березанський   лиман	20
Єгорлицька    затока	10
Чорне    море	10

        На  території  Очаківського  району  існують  острови : о. Довгий, о. Березань, о. Первомайський. 

       Окрім  островів, є  також  миси  та  коси : мис  Очаківський  та  мис  Аджигол, коса  Лагерна,  Кінбурнська, Аджигольська.

 Кінбурнська  коса

        Від  турецької  кіль – бурун  (кіл – волос, голова, і  бурун – коса, мис) – піщана  коса  між  Дніпро – Бузьким  лиманом  та  Ягорлицькою  затокою  і  Чорним  морем.  В  межах  району  представлена  вузькою  частиною  суші.  Південна  частина  наймолодша  і  рухома.  По  всій  території  коси  розміщені  невеликі  озера – саги – біля  100 з них  значні  за  площею.( 4 )

       Рослинність  степова, представлена  в  більшості  дніпровським  ковилом  і  чабрецем, містами  трапляються  невеликі  лісові  масиви  із  дуба, чорної  бузини, дніпровської  берези, дикої  груші, дикого  винограду.  В  низинах  знаходяться  зарості  вільхи  і  осини.  З  1960  року  на  території  коси  вирощують   сосни, які  сильно  постраждали  від  пожежі  в  липні – серпні  2000  року  (  згоріла  смуга  довжиною  біля  14  км  і  шириною  до  2  км).

       Тваринний  світ  представлений  відносно  багатим – плямистий  олень, козуля, лисиця, єнотоподібна  собака, куниця, тушканчик.

       Із  птиці : фазан, орлан  білохвіст, сіра  чапля, лебідь, качка  й  чайка.