II..Історико – географічна  характеристика

Очаківського  району.

      Історія  Очаківської  землі  сягає  сиву  давнину . Тут  проходили  і  жили  кіммерійці ,  скіфи ,  сармати ,  готи ,  гуни ,   слов’яни  та   інші  племена  і  народи .  Тут існувала Ольвія .  Це  й  запорізьке , чорноморське  козацтво ,              гайдамаччина ,  народницький ,  національно – визвольний    рухи ,  участь  народу  у  захисті  своєї  батьківщини  проти  іноземних  загарбників .

      Багато  чого  пізнала  Очаківщина  на  своєму  віку . У  смертельному  двобої  з  турками  під  фортецею  Ачи – Кале ( звідки й  пішла назва  Очаків) відстоювали  своє  право  на  вихід  до  моря  козацькі  сотні .  Пліч- о -  пліч 

з  суворовськими   диво  богатирями  ввійшли  вони  в  зруйновану  фортецю, щоб  заснувати  на  цьому  місті  порт . Наші  предки  хотіли  не  воювати  , а  торгувати .( 12 ).

      Історія  Північного  Причорномор’я  простежується  з  часів  Ольвії -  з  періоду  заснування цього міста – держави  в  першій  половині  VI  століття  до  нашої  ери . Жили  тут  трудівники :  гончарі ,  хлібороби ,  виноградарі ,  скотарі , рибалки .

      Заселення  і  формування    Очаківського  району    почалося  з  першої  половини  XVII ст.( 1737 р.) .  Після  утворення  міста  Очаків , поступово  розвивався   ріст   сільських   поселень  ( рис . 2 ) .  Динаміка   населених пунктів   зростала   до  1959  року ,   яка   завершилася   утворенням  села  Іжицьке  .  Найбільш  інтенсивним   утворенням   сільських    поселень  відбувалося   в   XX ст.. В  XVIII ст.  утворювалися  найбільші  села ,  які  і  до  цього  часу  лишаються  ними  ,  а  пізніше  з’явилися  інші  села ,  але  з меншою  територією  і  меншою  кількістю населення .

        Біля  Очакова  виявлено  форми  для  відливання  знарядь  праці   доби  бронзи .   На    Березані    досліджено   найраніше   в   Причорномор’ї  давньогрецьке  поселення ,  а  на  околиці  міста  -  могильник  IV – I  ст. до 

нашої  ери .   В  самому  Очакові  знайдено  скарби  ольвійських  та  монети Давньої  Греції .  На  Кінбурнській  косі -  відомі залишки  кількох  скіфських  поселень  та  курганів . 

         Після  зруйнування  древніх  поселень  численними  ордами  кочівниками  Причорномор’я  залишилося  мало .  В  XIII ст.  землі  захопили  монголо – татари .  В  XV  ст.  литовський  князь  Вітовт  заснував  тут  на  узбережжі  фортецю  під  назвою  Дашів . У цьому ж столітті кримські татари    захопили  Дашів  і  на  його місті  1492  року  спорудили  фортецю  Кара – Кармен  ( Чорна  фортеця ) .  У  XVII ст.  фортецю  було  добудовано  та  іменували  як  Цитадель  або Ачи – Кале -  в  російській  вимові  -  Очаків . 

На  той  час  тут  досить  розвивалася  торгівля ,  де  продавали  бараняче сало,  шкури ,  риб’ячий  жир ,  дрова ,  точильний  камінь , а  купували  сіль,  вино ,  ситець , персидський  сап’ян .

        Значну  частину  населення  Очакова  становили  корінні  жителі  Причорномор’я  -  предки  слов’ян  і  слов’янські  народності . Під  Очаковом  не  раз  точилися  жорсткі  бої  за  оволодіння  ним  і  прилеглими  степами -  споконвічною  слов’янською  землею .  У  1532 , 1669 , 1688 , 1692 , 1694 р.р.  фортецю  штурмували  запорізькі  козаки . 

        У  1792  за  указом  Катерини  II  на  місці  зруйнованої  турецької  фортеці  закладено  місто .

       В  кінці  XVIII ст.  тут  відкрилася  митниця  і  карантинна  пристань . В  1794  році  сюди  було  завезено  товарів  на  244340  крб.  і  вивезено  на  209321 крб. . Однак  у  зв’язку  зі  швидким  зростанням  Одеси  Очаків  втрачає  значення  торгового  порту .  В  1816  році  населення  міста  становило  5221 чол. . 

      Після  поразки  в  Кримській  війні  1853 – 1856 р.р.   Росія  була  позбавлена  права  мати  флот  на  Чорному  морі .  Це  викликало  потребу  зміцнити  Очаків . Після  завершення  російсько – турецької  війни  між  Очаковом  і  Кінбурнською  косою  на  насипному  острові, який  перетинав  шлях  ворожим  пароплавам  з  Чорного  моря  в  Дніпровсько – Бузький  

лиман  і  далі  на  Херсон  і  Миколаїв, звели  нові  укріплення.  Зросло  й  населення  міста, яке  в  1897  році  досягло  10786  чоловік.

        З  прискоренням  розвитку  капіталістичних  відносин  після  реформи  1861 року  в  місті  виникають  промислові  підприємства ,  рибозавод . 1897 році  в  місті  налічувалося  41 промислове  підприємство .  Серед  них :  3  рибні  і  черепичний  заводи  , паровий  млин  і  27  вітряків ,  лісопильня , 12 теслярських ,  бондарних , слюсарних  майстерень ,  торгувало  понад  100  крамниць . Очаків  став  важливим  торговим  портом . В  1867  році  засновано  Очаківський  громадський  банк .

Коли  почалася  Перша  світова  війна  припинилася  зовнішня  торгівля  через  порти  Одеси , Очаків , Миколаїв , Херсон .  Економіка  Очакова  занепала .  В  місті  з’явилися  безробітні , зменшилася  кількість  міського  населення  . Почалися  хвиля  селянського  руху , в  селах  створюються  сільські  земельні  комітети , зокрема  в  селах  Володимирівка , Кам’янка , Братське.

         Після  перемоги  Великої  жовтневої  соціалістичної  революції  влада  в  Очакові  перейшла  до  Ради  військових  та  робітничих  депутатів, яка  розгорнула  енергійну  діяльність, щоб  залучити  до  соціалістичного  будівництва  як  найширші  маси  трудящих.  Було  встановлено  робітничий  контроль  над  виробництвом.  Почала  роботу  міська  продовольча  колегія.  Був  створений  народний  банк.

          В  березні  1923  року  Очаків  став  центром  району.  Райком  партії  і  райвиконком  активізували  роботу  щодо  відбудови  господарства  міста.  Особливу  увагу  було  приділено  питанням  розвитку  місцевої  рибної  промисловості,  торгівлі.  У  місті  починається  будівництво  рибозасолювального  пункту.  Але  в  1924 – 1925 рр. риболовлею  займалися  переважно  приватні  промисловці.  На п’ять  державних  підприємств  припадало  лише  2,3% загальної  суми  товарообороту, на  8  кооперативних – 33%,  на  82  кустарних – 64,7%.  В  цих умовах  комуністи  проводили  велику  роботу  серед  кустарів, залучаючи  їх  до  кооперативних  господарств.  У  1927  кількість  приватних  промисловців  зменшилися  в  2,5  рази.  Почали  працювати : 4  трудові  і  професійно – технічна, 2  школи  лікнепу.  Було  відкрито  бібліотеку,  хату – читальню, два  політичні  гуртки, музичний  та  гурток  вивчення  української  мови,  читальня.                                            

      21 серпня 1941 року  в  Очакові  почалася  Друга  світова  війна . Очаківці  вели активну  боротьбу  проти  німецько – румунських  загарбників . Сотні  жителів  міста  били ворога  і  були  вбиті  на  фронтах  Великої Вітчизняної

війни .  від  німецько – фашистських  загарбників  Очаків  визволили  31  березня  1944  року  війська  5 – ї  ударної  армії  3 – г о  Українського  фронту.

      В  післявоєнний  період  в перших  числах  квітня  відновлено  райком  партії  і  райвиконком, а  в  другій  половині  квітня – територіальну  партійну  організацію  з  5  чоловік, розпочала  роботу  міськрада.  Жахливу  картину  являло  місто  після  вигнання  фашистів.  Вони  зруйнували  консервний, рибний  та  цегельний  заводи, моторно – риболовецьку  станцію, нафтобазу, млин, торговий  порт, рибоприймальні  пункти, водопровідну  мережу, більшість  житлових  будинків, склади  та  інші  споруди.  Окупанти  пограбували  обладнання  кабінетів  і  бібліотек  шкіл. Піонерського  клубу, устаткування  кінотеатру.  В  цих  важких  умовах  комуністи  важливу  увагу  приділяли  відновленню  рибної  промисловості, риболовецькому  флоту.

      Не  зважаючи  на  те, що  фашисти  бомбардували  місто  відбудовчі  роботи  в  ньому  не  припинялися.  Цього  ж  року  до  ладу  стали  електростанція, водопровід, пекарня, млин, рибний  завод.  Підприємства  міста  зокрема  рибоконсервний  завод, поповнилися  кадровими  робітниками  і  спеціалістами  рибної  промисловості, які  повернулися  Північно – Байкальського  заводу.  В  роки  першої  післявоєнної  п’ятирічки  рибна  промисловість  в  Очакові  розвивалася  високими  темпами.  У  місті  створено  всі  умови  для  навчання  і  виховання  дітей  та  працюючої  молоді.  У 1970 – 1985  рр. негативні  тенденції в економіці  Очаківщини  наростало , в господарському  і політичному житті , соціальному і духовному 

розвитку  району  залишалося чи мало елементів сталінської доби .

      У  цьому  ж періоді  відбулися значні зміни у кількості , соціальному  і національному складі населення Очаківщини . Вони були як позитивні , так і негативні . Проте останні були переважаючими . Так зменшувалася частка українців у населенні району , до того ж , демографічному процесу було притаманне таке явище , як депопуляція .

       Радянська економіка не могла забезпечити гідні умови життя .                 На споживчий ринок працювало близько 20 %  потужностей української економіки . Падіння цін на нафту , газ та інші предмети радянського експорту позбавило керівництво можливостей забезпечувати зростання рівня життя . Почалося стрімке наростання негараздів : дефіцит , спекуляція , господарські злочини, падіння реального доходу громадян .

       Реформа освіти забезпечила загальне обов’язкове навчання в обсязі середньої школи у той же час посилилася русифікація національної школи , у збереженні національної самосвідомості громадян значний вклад внесли митці кіно і театру .         

        Починаючи з кінця 80-х – на початку 90-х років антиалкогольна компанія призвела до зменшення зборів винограду на 20% . В районі було викорчувано 30 тис. га. виноградників  зменшився продаж  алкогольних напоїв .( 5 ).

        30  червня  1987 р. – прийняття  Закону « Про  державне  підприємство ».  Надання  підприємствам  самостійності, самоуправління, самоокупності, самофінансування.

        Березень  1988 – прийняття  нового  положення про  колгоспи, що  допускали  можливість  існування  орендних  відносин.

         1989 – початок  нерегульованого  підвищення  цін  і  зарплат.

         1990 – спроби  приборкати  інфляцію  та  ажіотажний  попит.  Початок  розробки  нового  п’ятирічного  плану.

         3  серпня  1990 – Закон  УРСР  « Про  економічну  самостійність ».

Таблиця  2.  Хід  комплексного  плану  соціально – економічного  розвитку  у           десятій  п’ятирічці

ГАЛУЗІ	1980	1975
	За планом	фактично
Будівельних  матеріалів	1463	1504
Легка  промисловість	1319	1330

За  минулу  п’ятирічку  було  введено

Механізованих  поточних  ліній	119	127
Автоматичних і компл.-автомат.	24	24

      1989 – 1990 – етап  безпосереднього  створення  початкової  багатопартійності.  За  цей  час  на  Очаківщині  створено  понад  20  партій, у  які  об’єднані  понад  3  тис. чоловік. 

      В умовах так званої “перебудови” в економіці України почався розлад, який привів до кризи та обвалу. Цей обвал триває і сьогодні, набираючи  характеру економічної катастрофи. В перші роки “перебудови” сповзання економіки до кризового стану пощастило на деякий час загальмувати у 1989 році порівняно з 1985 року становило 112,9 %. Підвищувалася продуктивність праці, збільшувалися об’єми випуску промислової та сільськогосподарської продукції. Але злам адміністративно-командної системи управління, відсутність централізованого постачання, розрив економічний зв’язків, соціальна не стабільність, розпад СРСР як цілісної держави та інші причини призвели до катастрофічного стану економіки. Хвиля спаду виробництва не могла обминути і Очаківщину. Уже в першому кварталі кожне підприємство району зменшило обсяг виробництва. Скоротився випуск товарів масового споживання. На далі спад поглибився, зупинилися підприємства ряду галузей, робітників посилали у неоплачувані відпустки. У важкому становищі розвивався порт, який забезпечував роботою і заробітком жителів міста. Знизився обсяг перевезень на автомобільному та морському транспорту. У 1993 році на рибо комбінаті виробництво скоротилося на 30%.

      Загальна криза економіки боляче вдарило й по агропромисловому комплексу. Різко погіршилося матеріально-технічні забезпечення цієї важливої галузі У 1995 році було введено фермерство яке натрапило на опір районних агропромислових об’єднань, колгоспів і радгоспів. Погіршення економічної ситуації викликало негативні явища у соціальній сфері. Погіршилося демографічні ситуації, криміногенна обстановка.

2.1  Очаків — курорт

       Окрім порту Очаків отримує прибутки від лікувально-оздоровчих курортів, які також мають давню  історію [8].

      Основою очаківського курорту е чорноморське узбережжя i Бейкушська затока Березанського лиману.

     Цiлющi властивості Очаківського узбережжя були вiдомi давно. Ще в минулому столiттi в Очаків на лiтнiй перiод приїжджали заможні люди для відпочинку та лікування різних хронічних захворювань. А мiсцевi жителі стихійно лікувались грязями Березанського лиману i його Бейрушської затоки.

     Після першої світової війни i громадянської, супроводжуваних тяжкими народними бідами, епiдемiями та розладом органiзацiй медичної допомоги, постало питання використання курортного лікування як найбільш доступного i достатньо ефективного в цей тяжкий час.

      Влітку 1921 року губздороввiддiлом тут була відкрита дитячий ,,санаторій” на 60 чоловік. голод 1921-1922 рр. на Миколаївщини призупинив творіння курортної справи. Очаківський дитячий санаторій на 100 місць був знову відкритий 1926 року. За літо було оздоровлено 165 дітей, переважно хворих на легеневі захворювання. Надалі санаторій розширював свою дiяльнiсть.

     Ще до революції ряд зацікавлених лiкарiв робили спроби вивчення курортних можливостей Очакова, його больнеологiчнi властивості неодноразово привертали увагу відомого одеського вченого О.Верiго. детальним вивченням кліматичних умов курорту, на прохання страхкаси, 1927 року займалася комiсiя Миколаївського наукового медичного товариства під керівництвом голови товариства професора С.М. Образцова. Комiсiя встановила близькість кліматичних властивостей Очакова курортам Анапи та Новоросійська, i рекомендувала влаштування в Очакові профілактичних i лікувальних закладів, перш за все для лікування кісткового

та залозистого туберкульозу, рахіту. Подальше дослідження Очаківського курортного регіону проводилось створенням 1928 року Одеським інститутом курортології. Інтенсивний розвиток курорту розпочався в 6О-тi роки ХХ ст., коли рiзнi мiнiстерства i відомства почали будувати на узбережжі десятки пансiонатiв, баз та будинків відпочинку. 3 1966 р. функціонує об’єднання пансiонатiв — проводка здравиця системи курортів профспілок, яка в 1972 році в числі перших почала приймати батьків з дітьми, ставши одним з найбільших в державі закладів сімейного відпочинку. Характерною особливістю цiєi здравниці стало доповнення відпочинку квалiфiкованим лікуванням, що забезпечувалось поступово відкритими тут кабінетами фiзiотерапiї, iнгаляцiї, масажу, ЛФК, фiтотерапiї, проведенням гальваногрязевих процедур, електросну, парафiнолiкування, функціональної діагностики i лабораторних досліджень. Відкриття водолiкувальницi на 14 ванн з вiддiленням гiдропатiй дозволило з 1 липня 1992 року перетворити об’єднання пансiонатiв відпочинку в об’єднання санаторно-курортних закладів. Воно складалося з санаторію ,,Очаків” (рис. 4, 5) для батьків з дітьми для лікування захворювань органів дихання та нервово системи, пансіонату з лікуванням ,,Примор’я” на 250 місць взимку i 608 місць літом та двох сьогоднішніх пансiонатiв відпочинку — ,,Травневий” на 750 місць i ,,Прибій” на 494 місця.

      Статус курорту Очаків отримав в 1971 р. 1977 року Рада Мiнiстрiв України затвердила округ i зони санітарної охорони курорту, а Мяколаївський облвиконком в 1979 р. — положення про курорт.

      Кабінет Мiнiстрiв України 15 грудня 1997 р. прийняв постанову № 1391, згідно з якою м. Очаків i села Василiвка, Покровське, Покровка та Чорноморка Очакiвського району вiднесенi до курортних населених пунктів. І хоч в Україні в жовтні 2000 р. був прийнятий ,,Закон про курорти”, національне курортне законодавство ще не розвинуте.

Зараз на Очаківському узбережжі розташовано більше 40 здравниць загальною мiсткiстю до 10 тис. місць, де щорічно оздоровлюються близько 100 тис. чоловік.

     Чудовим місцем відпочинку є також Кiнбурська коса. Тут створено однойменний регіональний ландшафтний парк, загальною площею 17890,2 га, що включає територію Кінбурського півострова i прилягаючу кілометрову акваторію Чорного моря, Днiпро-Бузького лиману та Ягорлицької затоки в межах Очаківського району. Парк має чудові пляж, цiлиннi ділянки піщаного стену, водно-болотнi угіддя, озера, місця природного нересту риби, гніздування, про літання птахів, рiдкiснi види рослин i тварин, занесених в Червону книгу України i європейський червоний список.

      В 1986 р., одразу після Чорнобильської катастрофи, Очакiвськi оздоровниці прийняли потерпілих із зони відселення. За період 1986-2002 рр. в оздоровниці ликувалось i відпочивало майже 160 тис. потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Переважну бiльшiсть їх склали діти. Бiльшiсть дітей прибувало з Ровненьської, Київської, Житомирської областей та iншi.

     Для лікування хворих об’єднання Має хорошу лікувальну базу. В фiзiотерапевтичному вiддiленнi полiклiнiки працюють кабінети: електро- i свiтлолiкування, інгаляційної терапiї, електрогрязелiкування, лазеротерапiї, магнiтотерапiї, синглетнокиснево тератiiї. Окрім того, Має кабінети голкорефлексотерапiї, фiто- і кисневотералпії, гiпнозу і електросну, косметичний, гiнекологiчний i стоматологiчний кабінети.

     У водолiкувальницi вiдгiускають кисневi, вуглекислi, хвойнi, йодобромнi, морськi i перлиннi вании, підводний душ-масаж. Є сауна з басейном.

      В санаторії широко застосовуються нетрадицiйнi методи лікування:

спелеоiонотерапiя, рефлексотерапiя, лікування за методами Фолля, Су-Джок, функціонує кабінет для одночасного застосування аерозольтерапiї, фотостямуляцiї, фонотерапiя (КАФФ). В лікування хворих обов’язково використовуються вiтамiнотерапiя, фiтотерапiя, рiзнi iмуномодулятори.

  Всі хворі в обов’язковому порядку в перші дні прибуття обстежують ся в

діагностичному кабiнетi лабораторією. В результаті утворюються діагнози.                         В  процесі лікування хворих (18-24 днiв), вони отримують кожний день 3-4

процедури, враховуючи фiзiологiчнi показники. Крім лікувального комплексу існує хороша культурно-розважальна база. До послуг відпочиваючих клуб з бiблiотекою i читальним залом, відео зал, танцмайданчик, дискотека. Добре оснащене спортивне містечко з футбольним, баскетбольним i волейбольним полями, тенісним кортом.

На курорті також діє дитячий санаторій ,,Сонячний” для дітей 7-14 років із хронічними неспецифічними захворюваннями органів дихання.

   В Очакові також с санаторій ,,Золота вина” для працiвникiв сільського господарства, два оздоровчі центри санаторного типу системи ,,Укрпрофтур”. Решта установ — заклади відпочинку.

    Тенденція пріоритетного розвитку санаторного лікування, що спостерігається в останні роки, а також наявні запаси природних лікувальних факторів, сприяють перетворенню в перспективі Очакова в значвяй не тільки кліматичний, але й бальнеогрязевий курорт.

Отже, в цілому соцiально-економiчнi показники розвитку району підтверджують певну стабiлiзацiю соцiально-економiчного стану району. Зберігається тенденція нарощування обсягів виробництва промисловості, виробництво товарів народного споживання, відсутня заборгованість по сплаті пенсій та дитячої допомоги, заборгованість по заробiтнiй платі бюджетним працівникам.

      Обсяги виробництва продукції в діючих цінах не вирiвнюються з минулими періодами через різницю в цінах. Але, харчо промислова фабрика поступово збільшила випуск продукції у 2,2 рази.

     Зростання обсягів виробництва вин заводів залежить від везону переробки виноматерiалiв.

ВАТ «Харчосмакова фабрика» збільшила виробництво борошна першого сорту на 18,7%, почало випуск плодоовочевих консервів. Зменшився випуск олії на 28%, зменшив свій випуск продукції хлібозавод.( 19 ).

За 2000 рік товарообіг району становив 7774,6 тис. грн. у порівняних цінах. Обсяги зросли, проти минулого року .

2.2  Ольвiя

         Дуже  важливе  місце в iсторiї  Очакiвщини  займає  древнє  місто Ольвія, яка  утворилася  ще в  УI стл. до н.е., i  залишки  які  існують й  досі.

Ольвiя (давньогрецькою мовою означає «щаслива») — осередок Ольвійської держави. Розташована на правому березі Пiвденнобузького лиману біля сучасного с. Парутине Очаківського району Миколаївської області (рис. 6.). Заснована близько середини УI ст.. до н.е. вихідцями з району Мiлета i проіснувала до середини III ст. н.е. Після цього життя в Ольвії ледь жевріло до початку УI ст. н.е.; але на той час вона вже остаточно втратила риси, притаманні античному центру.( 7 ).

     Топографiчно Ольвія складалася з трьох частин — Верхньої, Терасної й Нижньої.

    В iсторiї міста й держави в цілому простежуються два великі періоди:

    Перший охоплює час від заснування тут колонії до середини 1 ст. до н.е. Забудована в другій половині УI ст. до не. Ольвія набуває звичайного для старогрецького міста вигляду. В УI ст. до н.е. в ній, за Геродотом, уже iсвували укріплення, а також палац скіфського царя Скiла.

     Житлові споруди Ольвії — звичайно одноповерхові з підвалами, рідше — двоповерхові. Відкрито залишки алори — площі, навколо якої зосереджувалися торговельні ряди, будинки суду, різних магістратур. Виявлено також священi. Ділянки — теменоси, вiвтарi, рештки храмiв, допомiжнi будiвлi.

      Ольвію добре знали в античному свiтi. Припускається, що в У ст. до н.е. , вiдвiдував Геродот. деякий час вона входила до складу Афінського

Морського союзу. Її торговельні й культурні зв’язки сягали не тільки причорноморських міст, а й Східного Середземномор’я — Греції, Малої Азії, Олександрії Єгипетської.

     Економічну базу становило сільське господарство — в цей час сільська округа Ольвії займала узбережжя Дністровського, Пiвденнобузького, Бережанського та Сосицького лиманів, а також Кiнбурнський пiвострiв.

Загальна кiлькiсть поселень на різних етапах існування держави наближалася до двохсот. Розвивалися ремесла й торгівля. Відносно невелику роль вiдiгравали промисли.

     Поступальний розвиток міста в 331 р. до н.е. ледь не зупинили війська Запiрiона, які обложили місто з метою запобігти розгрому ольвiополiти відпустили на волю рабів, простили злидарям їхні борги. Напад Зопiрiона було відбито.

     В період з останньої третини V до середини III ст. до н.е. Ольвiйська держава досягла найвищого економічного піднесення. В цей час, зокрема, виник новий тип сільських поселень у вигляді так званих колективних садиб. Проте вже з кінця III ст. до н.е. розпочинається поступовий занепад.

     У II ст. до н.е. опиняється під протекторатом царя Малої Скiфiї Скiлура. З кінця II ст. до н.е. по 70-тi роки i ст. до н.е. вона перебувала під владою Мiтрiдата УI Європа — царя Понтiйської держави. Після цих подій місто остаточно занепало й було добите гетодакiйськими племенами під проводом Буребiсти. Ольвiополiти пішли звiдсiля й деякий час, очевидно, жили серед пiзньоюрського населення нижньоднiпровських городищ.

     Однак уже на прикiнцi 1 ст. до н.е. розпочинається поступове вiдродження Ольвії та поселень. Ті сільські округи, що стає початком другого періоду, який проходив під знаком римських напливів. У цей час територія городища скоротилася майже втроє, його забудова була скупченою й загалом бідною.

    Близько середині 1 ст. н.е. Ольвія потрапляє в залежність від скіфських або сарматських царів Фарзая та Iвiсмея, проте незабаром звільняються.

   В середині II ст. н.е., за римського імператора, римські провiнцiйнi війська зводять тут цитадель i розміщують у ній свою залогу.

В 40-i й потім 70-i роки III ст. н.е. Ольвія зазнає навал готів; римська залога кидає Т напризволяще Серед руїн міста ще деякий час — до першої половини IУ ст. н.е. — мешкають нечисленні жителі, до складу яких, мабуть, потрапляють i вихiдцi з черняхівських племен. Життя в Ольвії остаточно завмирає не пiзнiше другої чверті IУ ст. н.е.( рис. 7.).